1. Прочитай речення та поміркуй над значенням
виділеного слова.
Даринка
ніяк не могла зрозуміти, як тверде мило перетворюється у пахучу і таку
м’яку піну.
Гріючись
на сонечку, маленьке кошеня мило лапку і стиха муркотіло.
2. У якому реченні слово мило називає предмет, а в якому - дію?
Запиши ці два речення і познач назву предмета
кружечком, а назву дії трикутником.
3. Поясни значення кожного з цих слів.
4. З яким твердженням ти погоджуєшся? Підкресли те твердження.
а) в реченнях використано те
саме слово;
б) в реченнях використані
різні форми того самого слова;
в) в реченнях
використані два різних слова, які звучать однаково.
5. Запиши усі форми слова мило, яке називає предмет.
Називний (є) _____________________________________
Родовий
(немає)_________________________________
Давальний (радий)________________________________
Знахідний (бачу)__________________________________
Орудний
(задоволений)____________________________
Місцевий (міститься на)____________________________
Кличний_________________________________________
6. Напиши фантастичну історію від імені мила про
його пригоди під час карантину. Придумай назву своєї історії.
3.Я досліджую світ
Зошит- с.29-31
Код доступу 180606
Код доступу 546141
Використати цей код,відкривши посилання
Мильнянка лікарська – мило, яке створила природа
На луках, у долинах
річок, на лісових галявинах росте рослина, яку в народі називають собачим милом
або мильнянкою лікарською. Це багаторічна
рослина з довгими повзучими кореневищами та тонкими корінцями. Ззовні
кореневища червоно-бурі, на зломах – жовтувато-білі. Стебла прямостоячі сягають
у висоту 40-70 см, прості, зверху гіллясті. Листки видовжені, овальні, з 3-5
жилками, гострі і по краях шорсткі на коротких черешках. Плоди у мильнянки –
коробочки з багатьма насінинами ниркоподібної форми.
Цвіте рослина тривалий період – з червня включно по вересень.
Пелюстки у більшості випадків білі, але бувають і рожеві. Квітки та корені
приємно пахучі.
Мильнянка лікарська належить
до родини гвоздичні. Назва рослини походить від латинського слова sapo –
«мило», тому що коріння, настояні на воді, дають стійкий пінний розчин і в
народі його використовують як мило. Саме великий вміст сапоніну у мильнянці
лікарській визначив наукову назву терміну «сапонін» ще в далекому 1819 році для
речовини, яку виділили з мильнянки.Подрібнені кореневища та корені рослини, а у
вегетаційний період усю рослину замочували в дерев’яних бочках і настоювали до
стійкого піноутворення, потім прали одяг, білизну, мили тіло тощо. Хто сповідує
еко-чистий спосіб життя, може використати мильнянку лікарську у вищевказаних
цілях: для прання, вмивання і одночасно лікування шкіри.Поширена майже по всій
території України, але найбільше – на Поліссі
Немає коментарів:
Дописати коментар